Лорве

“...Всі люди жили на землі. Але в лісі, куди вони прийшли зі своїх степів, були високі дерева і зовсім не було світла, щоб щось виростити. І хотіли вони звідти піти геть, але зустріли дракона Дурвірума. Поговоривши з одним з людей, він вирішив навчити їх виживати в його царині і навчив їх полювати. Грілися вони вогнем багаття, а він дав їм вогонь, що гріє, але не підпалює, показавши людям магію. Він просив брати від його лісу лише те, що необхідно, поважаючи життя

Та деякі люди не хотіли користуватися новим вогнем від дракона і жити на деревах. Вони продовжували непомірно рубати ліс, намагаючись створити своє місто і свої поля, хоча навіть земля відмовлялась вродити. Деякі люди, керуючись помстою і страхом, приходили до Дурвірума з проханням покарати тих людей, але дракон їм відмовляв, бо був закон, за яким дракони не могли завдавати шкоди людям.

І прийшла якось до дракона молода дівчина в сльозах, чиє ім'я було Лорве, і просила вона дракона покарати людей, які зрубали дерево, що вбило її сина. Але і їй дракон відмовив, посилаючись на закон.

Вона приходила до нього щодня, допоки він їй відмовляв. Та прийшла вона до нього якось дня в розірваному одязі та крові. І попросила вона тоді таку силу, щоб змогти самостійно покарати цих людей.

І запитав тоді Дурвірум, що людина готова віддати за цю силу. Дівчина без сумніву відповіла – життя. Дракон відніс її в центр лісу. І запропонував послугу. Угоду, що виконала б бажання їх обох. Вона отримає силу, здатну вбити все живе в лісі, але за це вона зобов'язана захищати ліс і померти разом з ним.

Знайшовши в центрі Вічного лісу паросток молодого дерева, дракон підпалив дівчину і цей паросток магічним вогнем. За кілька миттєвостей Лорве обросла корою і піднялася на сотні метрів, пустивши коріння в усі боки, по тонкій розвилці до кожного дерева. Так вона стала охоронцем лісу, його серцем. І здійснила свою помсту, забравши тих людей у своє лоно….”